Zvezda. Радянський середній танк Т-34/76 мод.1943 р. (Soviet medium tank) 1/35

Радянський середній танк Т-34/76 мод. 1943р. наймасовіший середній танк Другої Світової війни. Він відрізнявся технологією виробництва, простотою керування і надійністю, що допомогло йому стати самим наймасовішим танком, грізним для ворога та самою розповсюдженою машиною для багатьох танкістів.

Leipzig 1945

Знищений Т-34/76

The most famous tank of the World War II. It featured production adaptability, simplicity of control and reliability that helped it to become the most numerous tank, formidable for the enemy and the most favorite for the soviet tankmen.

 

LF models FORT. Радянський малий плаваючий танк Т-37А (Soviet small amphibions tank) 1/35

Малий плаваючий танк Т-37А був розроблений и прийнятий на озброєння РККА в 1933 р. Танк являвся подальшим розвитком ліцензованого Т-33 (Карден-Ллойд). Корпус танків перших серій був клепаний, в подальшому застосовували електрозварку. Вздовж бортів більшості серій Т-37 кріпились поплавки, заповнені пробкою або водоростями. Двигун запозичений від вантажівки ГАЗ-АА. Ведуче колесо - зубчасте, переднього розташування. Рух на плаву забезпечував дволопатевий грибний гвинт, реверс здійснювався поворотом лопастей гвинта. Командирські машини оснащувались радіостанцією с поручневою антеною. Загальний випуск за три роки склав біля 2700 шт. Танки останньої серії мали корпус збільшеного об'єму для відказу від поплавків.

Small amphibions tank T-37A was worked out and used in Red Army from 1933. This Tank was developed from the licence model T-33 (Carden-Lloyd). At first, armour body of tank was riveted, but later was widely used electrical welding. Most series of T-37 had floats on its boards, filled with the cork on aquatic plants. An engine was bounowed from automobile GAZ-AA. This tank had front driving wheels with cogs. Motion on the water was ensured with the twin-blade screw. Reverce was carried out by turning of blades. Driving on the water was carried out with the help of water rudder. On command vehicles were mounted radiostations with handrail antennae. Total production from 1933 till 1936 was about 2700 vehicles. Tanks of the last series had armour-body with increased volume without floats.

Zvezda. Німецький бронетранспортер Hanomag Sd.Kfz. 251/1 ausf. B (Half-track armored personnel carrier) 1/35 В процесі...

SdKfz 251, Sonderkraftfahrzeug 251 — німецький середній напівгусеничний бронетранспортер періоду Другої світової війни.Створений фірмою Hanomag в 1938 році на базі артилерійського тягача Sd Kfz 11 і вироблявся серійно з червня 1939 по березень 1945 року. Під час Другої світової війни, Sd.Kfz 251 разом з легким Sd.Kfz 250 був основним бронетранспортером Німеччини, а також став основою для цілої сім'ї машин різного призначення.Під час 2-ї Світової війни німецька армія першою в світі прийняла на озброєння бронетранспортери й дуже ефективно їх використовувала, змусивши союзників розробити схожі машини, а потім і перейняти тактику їхнього застосування. Основним бронетранспортером, що застосовувався німцями, став напівгусеничний Sd Kfz 251, фірми «Ханомаг». Його використовували для транспортування мотопіхоти та важкого озброєння (міномети, великокаліберні кулемети, гармати, вогнемети та пускові ракетні установки), на його базі створювалися санітарні, штабні машини та машини зв'язку. Бронетранспортери перебували на озброєнні німецької армії протягом всієї 2-ї Світової війни й застосовувалися на всіх фронтах. Після війни модифікація Sd Kfz 251 — ОТ 810 перебувала на озброєнні чехословацької армії.Далеким предком Sd Kfz 251 був напівгусеничний вантажний автомобіль фірми Даймлер. Ця вантажівка, що виготовлялася німцями для Португалії, була оснащена гумовими стрічками, що з'єднували ведучі колеса з додатковою парою напрямних коліс. Така примітивна гусениця дозволяла машині впевнено рухатися по м'якому ґрунту.У 1915–1916 рр. з'явилися чергові моделі напівгусеничних машин — «Бременваген» і «Маріневаген» I та II. Ці машини перебували на озброєнні Sturm-Panzerkraftwagen-Abteilung (батальйон штурмових бронеавтомобілів). У 1917 році фірма Бенц представила напівгусеничний артилерійський тягач «Крафтпротце», яких згодом було випущено 42 штуки. У 1919 році один такий автомобіль отримав бронювання й був переданий поліції. В період Веймарської республіки роботи над новими конструкціями напівгусеничного автомобілів були продовжені.На базі шасі стандартного 3-тонного артилерійського тягача фірма Рейнметалл-Борзіг АГ розробила повністю броньований гусеничний автомобіль, озброєний розміщеною в броневежі гарматою 3.7 cm KwK L/70 калібру 37 мм. Допоміжне озброєння становив спарений з гарматою кулемет MG 34 калібру 7.92 мм, такий же кулемет міг бути встановлений на зенітній турелі на вежі машини.У липні 1934 року був завершений перший дослідний зразок напівгусеничного артилерійського тягача, який отримав позначення HK 600p. У рух тягач приводився двигуном Боргвард KJ54 потужністю 68 кВт/92 л.с. У 1934 році тягач був перейменований в HL KI 2, а навесні 1936 року почалося його серійне виробництво. Перші машини були направлені в 23-й полк легкої артилерії. Всього було випущено 505 таких тягачів.У другій половині тридцятих років з'явилися перші напівгусеничні бронетранспортери. Найвідоміший з них — HI6 — був розроблений гамбурзькою фірмою Ганза-Ллойд. У 1936 році ліцензію на цю машину викупила ганноверська фірма Ханомаг. Бронетранспортер був розроблений на базі 3-х тонного напівгусеничного артилерійського тягача, про який згадувалося вище. Шасі бронетранспортера виготовляли на фірмі Ханомаг, бронекорпус — на фірмі Бюссіг-НАГ в Берліні-Обершеневайде, а остаточну збірку здійснювали на інших підприємствах.Перші машини, що одержали позначення HKL 6р, були випущені в 1937 році, а бронетранспортери нуль-серії — в 1938 році. Назва бронетранспортера повністю звучало так — «mitteler gepanzert Mannschaftstransportwagen» (MTW) — тобто середній бронетранспортер. Перші серійні зразки Sd Kfz 251 надійшли в частині влітку 1939 року.Бронетранспортери Sd Kfz 251 випускалися в чотирьох модифікаціях — Ausf. А, В, С і D, і в 23 спеціалізованих варіантах, що відрізнялися один від одного озброєнням та обладнанням. Варіанти були позначені цифрами, наприклад Sd Kfz 251/3 або Sd Kfz 251/16. Слід особливо відзначити, що спеціалізований варіант бронетранспортера міг належати будь-якій з чотирьох модифікацій, наприклад Sd Kfz 251/3 випускався на базі Ausf. А та Ausf. D. Те, яка модифікація була використана для побудови спеціалізованого варіанта, можна, в принципі, встановити тільки за роком випуску конкретного екземпляра.

German carrier Sd.Kfz. 251/1 Ausf.B in 1937 Hanomag was appointed by the German Wehrmacht to develop a medium semi-tracked armored personnel carrier, capable to accompany the tanks of the Panzer Divisions. Production started in 1939 and continued until 1943. The 251 served as basis for many variants, over 4000 units were built in total. Our model is the basic version armed with two 7.92 mm MG-34 S. The vehicle reached a maximum speed of 50 km/h and had a range of 300 km. It was able to carry 12 Panzer-grenadiers.