Zvezda. Радянський середній танк Т-34/76 мод.1943 р. (Soviet medium tank) 1/35

Радянський середній танк Т-34/76 мод. 1943р. наймасовіший середній танк Другої Світової війни. Він відрізнявся технологією виробництва, простотою керування і надійністю, що допомогло йому стати самим наймасовішим танком, грізним для ворога та самою розповсюдженою машиною для багатьох танкістів.

Leipzig 1945

Знищений Т-34/76

The most famous tank of the World War II. It featured production adaptability, simplicity of control and reliability that helped it to become the most numerous tank, formidable for the enemy and the most favorite for the soviet tankmen.

 

LF models FORT. Радянський малий плаваючий танк Т-37А (Soviet small amphibions tank) 1/35

Малий плаваючий танк Т-37А був розроблений и прийнятий на озброєння РККА в 1933 р. Танк являвся подальшим розвитком ліцензованого Т-33 (Карден-Ллойд). Корпус танків перших серій був клепаний, в подальшому застосовували електрозварку. Вздовж бортів більшості серій Т-37 кріпились поплавки, заповнені пробкою або водоростями. Двигун запозичений від вантажівки ГАЗ-АА. Ведуче колесо - зубчасте, переднього розташування. Рух на плаву забезпечував дволопатевий грибний гвинт, реверс здійснювався поворотом лопастей гвинта. Командирські машини оснащувались радіостанцією с поручневою антеною. Загальний випуск за три роки склав біля 2700 шт. Танки останньої серії мали корпус збільшеного об'єму для відказу від поплавків.

Small amphibions tank T-37A was worked out and used in Red Army from 1933. This Tank was developed from the licence model T-33 (Carden-Lloyd). At first, armour body of tank was riveted, but later was widely used electrical welding. Most series of T-37 had floats on its boards, filled with the cork on aquatic plants. An engine was bounowed from automobile GAZ-AA. This tank had front driving wheels with cogs. Motion on the water was ensured with the twin-blade screw. Reverce was carried out by turning of blades. Driving on the water was carried out with the help of water rudder. On command vehicles were mounted radiostations with handrail antennae. Total production from 1933 till 1936 was about 2700 vehicles. Tanks of the last series had armour-body with increased volume without floats.

Zvezda. Німецький бронетранспортер Hanomag Sd.Kfz. 251/1 ausf. B (Half-track armored personnel carrier) 1/35 В процесі...

SdKfz 251, Sonderkraftfahrzeug 251 — німецький середній напівгусеничний бронетранспортер періоду Другої світової війни.Створений фірмою Hanomag в 1938 році на базі артилерійського тягача Sd Kfz 11 і вироблявся серійно з червня 1939 по березень 1945 року. Під час Другої світової війни, Sd.Kfz 251 разом з легким Sd.Kfz 250 був основним бронетранспортером Німеччини, а також став основою для цілої сім'ї машин різного призначення.Під час 2-ї Світової війни німецька армія першою в світі прийняла на озброєння бронетранспортери й дуже ефективно їх використовувала, змусивши союзників розробити схожі машини, а потім і перейняти тактику їхнього застосування. Основним бронетранспортером, що застосовувався німцями, став напівгусеничний Sd Kfz 251, фірми «Ханомаг». Його використовували для транспортування мотопіхоти та важкого озброєння (міномети, великокаліберні кулемети, гармати, вогнемети та пускові ракетні установки), на його базі створювалися санітарні, штабні машини та машини зв'язку. Бронетранспортери перебували на озброєнні німецької армії протягом всієї 2-ї Світової війни й застосовувалися на всіх фронтах. Після війни модифікація Sd Kfz 251 — ОТ 810 перебувала на озброєнні чехословацької армії.Далеким предком Sd Kfz 251 був напівгусеничний вантажний автомобіль фірми Даймлер. Ця вантажівка, що виготовлялася німцями для Португалії, була оснащена гумовими стрічками, що з'єднували ведучі колеса з додатковою парою напрямних коліс. Така примітивна гусениця дозволяла машині впевнено рухатися по м'якому ґрунту.У 1915–1916 рр. з'явилися чергові моделі напівгусеничних машин — «Бременваген» і «Маріневаген» I та II. Ці машини перебували на озброєнні Sturm-Panzerkraftwagen-Abteilung (батальйон штурмових бронеавтомобілів). У 1917 році фірма Бенц представила напівгусеничний артилерійський тягач «Крафтпротце», яких згодом було випущено 42 штуки. У 1919 році один такий автомобіль отримав бронювання й був переданий поліції. В період Веймарської республіки роботи над новими конструкціями напівгусеничного автомобілів були продовжені.На базі шасі стандартного 3-тонного артилерійського тягача фірма Рейнметалл-Борзіг АГ розробила повністю броньований гусеничний автомобіль, озброєний розміщеною в броневежі гарматою 3.7 cm KwK L/70 калібру 37 мм. Допоміжне озброєння становив спарений з гарматою кулемет MG 34 калібру 7.92 мм, такий же кулемет міг бути встановлений на зенітній турелі на вежі машини.У липні 1934 року був завершений перший дослідний зразок напівгусеничного артилерійського тягача, який отримав позначення HK 600p. У рух тягач приводився двигуном Боргвард KJ54 потужністю 68 кВт/92 л.с. У 1934 році тягач був перейменований в HL KI 2, а навесні 1936 року почалося його серійне виробництво. Перші машини були направлені в 23-й полк легкої артилерії. Всього було випущено 505 таких тягачів.У другій половині тридцятих років з'явилися перші напівгусеничні бронетранспортери. Найвідоміший з них — HI6 — був розроблений гамбурзькою фірмою Ганза-Ллойд. У 1936 році ліцензію на цю машину викупила ганноверська фірма Ханомаг. Бронетранспортер був розроблений на базі 3-х тонного напівгусеничного артилерійського тягача, про який згадувалося вище. Шасі бронетранспортера виготовляли на фірмі Ханомаг, бронекорпус — на фірмі Бюссіг-НАГ в Берліні-Обершеневайде, а остаточну збірку здійснювали на інших підприємствах.Перші машини, що одержали позначення HKL 6р, були випущені в 1937 році, а бронетранспортери нуль-серії — в 1938 році. Назва бронетранспортера повністю звучало так — «mitteler gepanzert Mannschaftstransportwagen» (MTW) — тобто середній бронетранспортер. Перші серійні зразки Sd Kfz 251 надійшли в частині влітку 1939 року.Бронетранспортери Sd Kfz 251 випускалися в чотирьох модифікаціях — Ausf. А, В, С і D, і в 23 спеціалізованих варіантах, що відрізнялися один від одного озброєнням та обладнанням. Варіанти були позначені цифрами, наприклад Sd Kfz 251/3 або Sd Kfz 251/16. Слід особливо відзначити, що спеціалізований варіант бронетранспортера міг належати будь-якій з чотирьох модифікацій, наприклад Sd Kfz 251/3 випускався на базі Ausf. А та Ausf. D. Те, яка модифікація була використана для побудови спеціалізованого варіанта, можна, в принципі, встановити тільки за роком випуску конкретного екземпляра.

German carrier Sd.Kfz. 251/1 Ausf.B in 1937 Hanomag was appointed by the German Wehrmacht to develop a medium semi-tracked armored personnel carrier, capable to accompany the tanks of the Panzer Divisions. Production started in 1939 and continued until 1943. The 251 served as basis for many variants, over 4000 units were built in total. Our model is the basic version armed with two 7.92 mm MG-34 S. The vehicle reached a maximum speed of 50 km/h and had a range of 300 km. It was able to carry 12 Panzer-grenadiers.

ITALERI. Німецький напівгусеничний легкий артилерійський тягач Sd.Kfz. 10 Demag D 7 Ausf. B (German small half-track) 1/35

Sd.Kfz 10 (нім. Sonderkraftfahrzeug  "Зондер Крафтфарцойг") укр. "автомобіль спеціального призначення"- німецький напівгусеничний легкий артилерійський тягач часів Другої світової війни. Широко застосовувався військами Вермахту протягом воєнних дій на усіх театрах війни, як тягач для буксування легкої артилерії, зокрема 20-мм зенітної гармати FlaK 30/38/Flakvierling, 75-мм leIG 18 та 37-мм протитанкової гармати Pak 35/36. Додатково міг перевозити до восьми озброєних піхотинців.
Шасі створене на базі легкого бронеавтомобіля Sd.Kfz 250. Загалом за час виробництва випущено понад 14000 одиниць техніки.
Перші нариси Sd.Kfz 10 з'явилися у 1932 році, коли управління озброєння сухопутних військ Рейхсверу звернулося до фірми "Демаг" з пропозицією розробити для армії всюдихід багатоцільового призначення. Прототип був побудований в 1934 році, а серійне виробництво було розгорнуто відповідно в 1937 та 1939 роках. Тягачі Sd.Kfz 10 випускалися до 1944 року, практично не змінюючи свого зовнішнього вигляду. Всього ж до кінця війни фірми "Демаг", "Адлер", "Бюссінг-НАГ", "Феномен" і "Заурер" випустили 14698 тягачів (7326 шасі було використано для побудови бронетранспортерів Sd.Kfz 250). Найбільш численними були машини базової моделі, на основі якої вироблялися модифікації, що мали позначення від Sd.Kfz. 10/1 до Sd.Kfz. 10/5.
Sd.Kfz. 10 настільки відповідав усім вимогам військових, що не потребував подальшої модернізації. Незважаючи на те, що спочатку він призначався для буксирування артилерійських гармат, його використовували як носія зенітних гармат Flak 30 і Flak 38, а також тягача системи залпового вогню Nebelwerfer 42.
Напівгусеничний тягач Sd.Kfz. 10 широко використовувався у всіх великих битвах Другої світової війни. Він відрізнявся відмінною прохідністю при русі бездоріжжям і постійно підтверджував свої високі всюдихідні якості на Східному фронті, де в зимовий та осінній періоди дороги перетворювалися на справжню пастку для колісної техніки. "Демаг" Sd.Kfz. 10 став важливим елементом моторизації вермахту, виконуючи найрізноманітніші завдання, в тому числі і з протиповітряної оборони польових аеродромів Люфтваффе.
Силова установка дозволяла тягачу рухатися по шосе з максимальною швидкістю 65 км/год. При русі по дорозі з твердим покриттям витрата пального становила 40 л. бензину на 100 км шляху, а при їзді по бездоріжжю збільшувалася до 80 л. на 100 км. Запас ходу з повним баком становив 275 км.

This small half-track, designed during the 1930s. was used extensively by the German army during the Second World War in all theatres of operation. Originally intended as o towing vehicle for medium-light artillery, it was increasingly employed as a platform for 20 mm. antiaircraft guns. It participated in the Invasion of Poland, the Battle of France, the Balkans Campaign and fought on both the Western Front and the Eastern Front, in North Africa and in Italy.

Оскільки є зроблена модель гармати Pak-38 http://panzer-ostfront.blogspot.com/2011/03/1-scale-135.html я вирішив зробити модель Демага який буксирує гармату Pak-38 як на фото.

ICM. Радянський інженерний танк ИТ-28 (Soviet bridge layer tank) 1/35

Інженерно-мостовий танк ИТ-28 був призначений для наведення однопролітного металевого моста в цілях переправи середніх і важких танків через водні перешкоди і суходіл шириною до 12.5 метрів, а також з метою подолання танками ескарпів і контрескарпів висотою до 2 метрів.Базова машина середній танк Т-28, з якого знята башта і підбашенна коробка. У звільненому просторі розміщується трансмісія моста (пристрій відбору потужності від двигуна, муфта зчеплення, коробка передач, гідравлічний привід, проміжна передача, привід головних важелів, головні важелі і механізм управління).Крім того, в цьому ж просторі встановлена ​​восьмигранна рубка з товщиною броні від 30 до 50 мм і нахилом листів від 8 до 25 градусів. У лобовому листі рубки розміщувалися два кулемети ДТ в кульових установках з боєкомплектом 4473 патронів. Кулемети призначалися для самозахисту танку і захисту наведеного моста від ворожої піхоти, оскільки передбачалося, що інженерно-мостовий танк буде діяти в бойових порядках танкових підрозділів.У рубці розміщувався екіпаж машини в кількості 6 чоловік (командир машини, механік-водій, два кулеметника і два номери мостового розрахунку) Зверху над рубкою на головних важелях покладений двоколійний металевий міст завдовжки 13,3 м, шириною 3,35 м. Викладення моста на перешкоду типу "ріка" здійснюється без виходу екіпажу з машини за 1-3 хвилини, на перешкоду типу "ескарп" за 3-5 хвилин. Зняття моста з перешкоди за 3-5 хвилин також без виходу екіпажу з машини.Інженерно-мостовий танк (заводське позначення "об'єкт 215") почав розроблятися СКБ-2 Кіровського заводу в Ленінграді в 1936 році. До червня 1940 року відбулись державні випробування на полігоні НИБТ і танк був прийнятий на озброєння під індексом ИТ-28.Однак, в тому ж 1940 році танк Т-28 був знятий з озброєння і його виробництво припинилося. СКБ-2 було запропоновано розробити інженерно-мостовий танк на базі танка КВ, але по ряду причин далі розробки креслень справа не просунулася.Частково зібрані танки Т-28 були передані для переробки в ИТ-28. Однак, у зв'язку з тим, що все оснащення, необхідне для виробництва Т-28 на заводі демонтувалось і ліквідувалось, вдалося виготовити вкрай обмежену кількість інженерно-мостових танків. За джерелами з Вікіпедії був виготовлений 1 екземпляр, але є фото на якому видно 2 відмінності самого моста. Тому питання про кількість виготовлених ИТ-28 залишається відкритим... Про участь у бойових діях у Другій Світовій війні достовірної інформації немає, фотографій з фронту теж немає. Якщо б цей танк приймав участь у бойових діях на фронті то його фотографії неодмінно були б у мережі інтернет.

            Міст такий як в моделі але є додаткові механізми на бокових секціях моста.

                                            Середина моста інша ніж на моделі.

The IT-28, engineering tank-bridgelayer, was designed in 1940 at the Kirov factory in Leningrad. Its main role was escorting tank columns during marches and battle and to support regular tanks crossing natural and artificial obstacles.The IT-28 was developed on the base of the medium T-28 tank. The shape of the hull front part was changed. Two DT (7.62 mm.) machine guns in spherical units, housed in the hull front, formed all the weapon of the vehicle. The eight-faced control housing was mounted instead of the artillery turret. For the bridging operations IT-28 was equipped with special engineering installation. The bridge was of frame metal construction, two tracks were covered with wooden boarding and was able to take a load of 50 tons, and span a 12.5 meter ditch. Tanks crew was able to install the bridge within 3 minutes and to jack it up in 5 minutes with no help from outside. Because of wide tracks, the bridge was used for big tanks - heavy T-35, KV and medium T-28 and T-34. During June 1940 on the proving ground of tank institute the IT-28 prototype passed detailed trials, which demonstrated extremely reliability of the tank and the bridge.

BILEK. Легка вантажівка DODGE WC-54 (Signal Corps) 1/35

The Dodge WC54 3⁄4 Ton, supply catalog designation G502, was a WC series 4×4 light truck developed during World War II by Dodge. It served as the main ambulance used by the US army from 1942 to 1945, with some used as late as 1953 during the Korean War by the U.S. Army Medical Corps, and others serving as late as the 1960s in the armies of some European countries. At times, several were also used by the US Signal Corps as radio vans.

Як завжди, при складанні моделі я шукаю прототип серед оригінальних фотографій в мережі інтернет.

Фото 1, прототип моделі збігається з малюнком на коробці, але має багажник на даху і прикріпленні каністри на передніх крилах.

Фото 2, прототип моделі збігається з малюнком на коробці, але має своєрідне поглиблення для заливної горловини бензобаку і прикріпленні каністри на передніх крилах.

 Фото 3, прототип моделі збігається з малюнком на коробці, але має 2 кріплення радіоантен (які нахилені за рухом автомобіля), також відсутні прикріпленні каністри на передніх крилах.

  Фото 4, прототип моделі збігається з малюнком на коробці, але має 1 кріплення радіоантени (яка нахилена проти руху автомобіля), також є прикріпленні каністри на передніх крилах.

 Фото 5, прототип моделі збігається з малюнком на коробці, але має своєрідне поглиблення для заливної горловини бензобаку, 2 кріплення радіоантен та відсутність прикріплених каністр на передніх крилах.
З цього можна зробити висновок,  що комплектація готової моделі була різною, про що свідчать ці фотографії. Наприклад, заливна горловина бензобаку, могла бути в поглибленні так і без. Кріплення радіоантен могло бути одне або два, також вони могли бути розміщені як спереду так і в кінці автомобіля. Каністри, теж були не на всіх автомобілях, фото для прикладу.

Для себе я вибрав варіант, який зображений на Фото 1. (модель буде без каністр)
                                                     Коротка історична довідка.
Dodge WC54 3/4, легка вантажівка компанії Dodge періоду Другої світової війни. Позначення WC від англ. Weapons Carrier — «носій зброї». Була головною військовою санітарною машиною Медичного корпусу армії США у ході війни та на початку війни у Кореї, радіо-фургоном Корпусу зв'язку армії США. Використовувався у різних арміях до 1960-х років.